Suchergebnisse

In the article the author retraces the comparative education development in Ukraine under the influence of social and political landmarks with an attempt to prove its correlation with global comparative education direction in modern times. The dialectics-based analysis of comparative education allowed the author to talk about the existence of a certain way of this movement that conventionally was considered as a trajectory. An approach to consider the comparative education development through the lens of a conventional trajectory format made it possible to consider its movement as a line with plurality of points where an object resided from time to time in its movement; and to study the comparative education development as a movement in space and time under the influence of which this development took place. The comparative education development trajectory in Ukraine was analyzed during of Tsarist Russia, of the USSR and of independent Ukraine. The author makes conclusions that the comparative education development trajectory in independent Ukraine gradually approaching comparative education trajectory abroad owing to the openness of Ukraine to the world, its orientation to the Western vector of development. The author highlights the peculiarity of the Ukrainian comparative education today, i.e. dynamism that is explained by the relevance of this field of pedagogical science. Modernization of the national education, its progression towards the European and world educational space generates a demand for comparative education studies, actualizes its mission in Ukraine, intensifies the dynamic development of its methodological bases and infrastructure. The authors pays attention to the following methodological issues that remain polemical for comparative educators in Ukraine, i.e. selection of methods for research; comparative education delivery in relation to the national education demands in terms of the national education progression correlation with the world education trends/patterns of development; forecast for educational policy makers in Ukraine. ; У статті обґрунтовується взаємозв'язок між характером розвитку порівняльноїпедагогіки в Україні та суспільно-політичним контекстом. Цей взаємозв'язок простежено, починаючи від зародження «порівняльних» ідей в Україні у кордонах царської Росії, розвитку порівняльної педагогіки впродовж існування СРСР та її розквіту у період незалежності; зроблено висновок, що у незалежній Україні спостерігається зближення траєкторії розвитку національної порівняльної педагогіки з траєкторією розвитку порівняльної педагогіки у зарубіжжі; акцентовано на національній особливості розвитку порівняльної педагогіки – динамізмі, який пояснюється затребуваністю результатів, які продукує ця галузь педагогічної науки в умовах модернізації національної освіти, її входженням в європейський та світовий освітній простори; окреслено низку питань, які залишаються дискусійними для українських компаративістів.

The author underlined that the global nature of the challenges of the 21-st century actualises the role of international organizations that seek answers in a supranational dimension in all spheres of human life, including education. These are international organisations of an intergovernmental nature. It is emphasised on the relevance for Ukraine of research of educational strategies of key international organisations under the European and world integration. The strategic benchmarks of the international organisations are studied, i.e. of UNESCO, an intergovernmental organization of a global type, the EU as a regional integration group and of the World Bank, an economic organization affecting international economic relations. It made possible to provide a comprehensive overview of the strategic landmarks for the development of education. The author characterised such functions of international organizations as the development of educational strategies of the world and continental scales, coordination of the community for the further development of education under the challenges of modern times, formation of a common educational space, and impact on the formulation of education policy by states. The role of international organizations as a catalyst for international dialogue on education development is emphasised. The openness of organisations to transformations, their rapid response to new challenges and needs by modernising the proclaimed strategies call important. Based on the analysis of the educational strategies of the mentioned organizations, the key coordinates are named including ensuring equal access to education and improving its quality. Within the framework of these coordinates, the global tasks are outlined, i.e.: providing the acquisition of basic skills by young people and adults, mastering key competences for personal, professional development and community life; ensuring appropriate level of education financing and accountability for the effective use of the resources, infrastructure, teaching and methodological support, and highly skilled teachers. It is concluded that such a two-component approach makes it possible to capture both the interests of each individual and influence the states in their movement on the modernisation of education. The following areas are also relevant: pre-school, inclusive, open education and life-long education. ; Наголошено на актуальності для України дослідження освітніх стратегій глобальних міжнародних організацій в контексті європейської та світової інтеграції. Охарактеризовано такі функції міжнародних організацій, як розроблення освітніх стратегій світового та континентальних масштабів, координація спільноти для подальшого розвитку освіти в умовах викликів сучасності, формування спільного освітнього простору, вплив на формулювання освітньої політики державами. До глобальних завдань, що окреслені міжнародними організаціями, віднесено: сприяння набуттю молоддю і дорослими базових навичок/ключових компетентностей для особистісного, професійного розвитку, життя у суспільстві; забезпечення належного рівня фінансування освіти, посилення підзвітності щодо ефективного використання вкладених ресурсів, забезпечення належною інфраструктурою, гарантування навчально-методичного забезпечення, наявність висококваліфікованих вчителів.

This article offers a sociological commentary on the role of a research center in the institutional and intellectual construction of the field of comparative education. It takes the Comparative Education Research Centre (CERC) of the University of Hong Kong as the unit for analysis. It draws on a monograph published in January 2015 presenting CERC's 20-year old histories. These histories were narrated by each of CERC's Directors and were couched within their personal biographies and the internal sociology of the University of Hong Kong (HKU) and its Faculty of Education, which were in turn embedded within domestic politics and the (evolving) position of Hong Kong and its universities within the region and internationally. These narratives paint in broad brushstrokes the interplay of personal, institutional, and global-local structures, which in turn shaped this research center in East Asia. The commentary contributes to analysis in the field on the role of research centers in the institutional and intellectual construction of the field of comparative education. It expands earlier work on this theme which took the professional societies of comparative education and university programmes as the units for analysis. Sociologically, CERC as a unit for analysis provides an example of the institutionalization of the field of comparative education. As Cowen contended, scholarly networks (journals, centers and societies) are important indicators of the "definition, demand, and supply of comparative education on a world basis". This paper shows that a research center like CERC can also be viewed as an intellectual field in microcosm. The article begins with a brief introduction of CERC. It lays down the conceptual lenses to be employed, which are Bourdieu's (1969, 1984a, 1984b) 'intellectual field' theory and Becher and Trowler's (2001) 'academic tribes and territories'. These lenses are applied to an analysis of the historical evolution of CERC as a form of social practice. A possible future trajectory for the Centre is then mapped out and the implications of this analysis for an understanding of the wider field of comparative education concludes the paper. ; У статті надано соціологічний коментар про роль дослідницького центру в інституційній та інтелектуальній розбудові поля порівняльної педагогіки. У якості одиниці для аналізу взято Центр порівняльно-педагогічних досліджень (Comparative Education Research Centre) Гонконгського університету. Cтаття написана на основі монографії, що була опублікована у 2015 р., з нагоди 20-річчя Центра порівняльно-педагогічних досліджень (далі ЦППД) (Manzon, 2015). Історія Центра представлена крізь призму розповідей кожного з директорів ЦППД з їхніми біографіями, а також внутрішньої соціології Гонконгського університету та його педагогічного факультету, які вбудовані у внутрішню політику та розширення позицій Гонконгу і його університетів на регіональному та міжнародному рівнях. Із соціологічного погляду ЦППД, як одиниця аналізу, є прикладом інституціоналізації поля порівняльної педагогіки. Як стверджував Cowen (1990, с. 322), наукові мережі (журнали, центри і товариства) є важливими показниками «визначення попиту та пропозиції порівняльної педагогіки на світовому рівні» (див. також Epstein, 2013). Дивлячись на об'єкт дослідження з погляду соціології знань, ЦППД є прикладом динамічної взаємодії міжнародної та внутрішньої політики, епістеми, біографії і внутрішньої соціології університетів. Ця публікація показує, що такий науково-дослідний центр, як ЦППД також можна розглядати в якості інтелектуального поля у мікросвіті. Стаття має наступну структуру: після короткого представлення Центра порівняльно-педагогічних досліджень (ЦППД) висвітлено концептуальні погляди, які будуть використовуватися далі у соціологічному коментарі. Це, насамперед, П. Бурд'є (Р. Bourdieu) (1969 р., 1984 р., 1984 р.) та його теорія «інтелектуального поля», Бехер (Becher) і Троулер (Trowler) (2001 р.) з їх теорією «академічних племен і територій». Відтак ці погляди застосовуватимуться для аналізу історичної еволюції ЦППД як форми соціальної практики. Наступна частина буде відображати можливу майбутню траєкторію розвитку центру. У висновках буде сформульовано наслідки цього аналізу для розуміння широкого поля порівняльної педагогіки. Ця стаття демонструє інституційну будову порівняльної педагогіки як поля, використовуючи в якості одиниці для аналізу ЦППД. З точки зору логіки практики П. Бурд'є, ЦППД було сформовано не лише завдяки самобутності кожного з керівників, які у певний час очолювали центр, але і завдяки його інтеграції до педагогічного факультету, Гонконгського університету, політичних дискурсів «Гонконг-Китай» і до глобального проблемного поля. Це дослідження може слугувати зразком для майбутніх досліджень щодо того, як працюють аналогічні центри порівняльної педагогіки, як вони виникли і чому. У статті також розглянуто інтелектуальне конструювання порівняльної педагогіки з метою висвітлення когнітивної сили, яку використовують учені для визначення цієї галузі. Як висвітлюється у статті, директори ЦППД запропонували багатовимірне визначення поля з широкою міждисциплінарною та парадигмальною відкритістю. Їх акценти на фокусах і цілях порівняльно-педагогічної роботи, що здійснювалися через ЦППД, відрізнялися, зважаючи на відмінності їхнього культурного та суспільного досвіду і світогляду, як інституційного і соціального контекстів, у яких вони працювали.

Пандемія COVID-19, яка охопила світ у 2020 р., завдала удару по системах освіти країн. Фактично вона спричинила трансформацію усталеного формату організації навчання на всіх рівнях освіти й актуалізувала пошук країнами варіантів відповідей для протидії COVID-19. Внесок у пошук відповідей зробили і ключові міжнародні організації, що виступили як агенти згуртування освітянської спільноти й запропонували та імплементували універсальні інструменти організації навчання в умовах коронавірусної кризи. Проведено аналіз опублікованих матеріалів міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ОЕСР, ЄС, Світовий банк та ін.), неурядових організацій (The National Center on Education and the Economy (NCEE), National Conference of State Legislatures (NCSL)), праць науковців протягом лютого – травня 2020 р. Зроблено висновок, що багато країн запровадили комплексний підхід до організації навчального процесу в умовах пандемії COVID-19, поєднуючи онлайн-навчання з іншими традиційними інструментами. Важливою складовою реакції країн на COVID-19 в освіті стало виділення цільового фінансування на придбання й забезпечення комп'ютерами і цифровими пристроями та доступом до Інтернету здобувачів освіти, передусім із малозабезпечених сімей. Не менш важливими є пряма фінансова підтримка малозабезпечених сімей урядами і співпраця з батьками. ; The article deals with the COVID-19 pandemic impact, that has swept the world in 2020, and has stricken a blow to the education systems of the countries. As the title implies the article describes the world community's response to pandemic challenges in education. It is especially noted that the pandemic has transformed the established learning formats and techniques at all levels of education. A mention should be made that international organizations have made a huge contribution to find out the countermeasures to COVID-19. The key international organizations acted as agents of the educational community, and proposed and implemented universal tools for learning in a coronavirus crisis. It should be emphasized that the authors have analyzed the published materials of international organizations (UNESCO, OECD, EU, World Bank, etc.), nongovernmental organizations (The National Center on Education and the Economy (NCEE), National Conference of State Legislatures (NCSL), academic works. The paper examines the activities that were implemented during February-May 2020. It is worth mentioning that many countries all over the world have introduced an integrated approach to organizing the learning process in the context of the COVID-19 pandemic, combining online learning with other traditional tools. An important part of the global community response to COVID-19 in education has been the allocation of targeted funding for the purchase and provision of computers and digital devices, as well as access to the Internet for students, especially from low-income families. Equally important is the direct financial support of low-income families by governments, as well as cooperation with parents. In the conclusions it is stressed the absence in some countries or underdevelopment of the legal and regulatory framework for the transformation of the educational process into online platforms; inflexibility of the authorities' response to changes in educational reality and delays in adapting the content of education; lack of ICT skills; lack of technical capabilities; complexity of some subjects transformation; parents' unwillingness to support children in online learning; negative impacts on students' healthcare.